Луцаенко Л.
Лариса Луцаенко
Родилась в 1964 г. Окончила в 1986 г. Николаевский филиал Киевского государственного института культуры по специальности режиссура. Работает в Центральной городской библиотеке для взрослых им. М. Л. Кропивницкого в отделе библиотечного маркетинга и менеджмента библиотекарем по массовой работе. Руководит библиотечным театром книги "Ювента", пишет сценарии к театральным постановкам, массовым мероприятиям, увлекается поэзией. |
(Звучить українська мелодія. Виходить Леся із сімейним альбомом у руках, який притискає до грудей. Потім вона сідає біля столу і переглядає фотокартки).
Леся. Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже немає... Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?
Мати. Ні, не кожна.
Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати,-Ще зосталась пташина маленька.
Леся. Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?
Мати. Не боїться морозу вона,
Жде, що знову прилине весна.
Леся. Нащо ж співає? Чудна! Краще б шукала зерна!
Мати. Спів пташині - потіха одна,
Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько, Жде, що знову прилине весна.
Тішся, дитино, поки ще маленька Ти ж бо живеш навесні. Ще твоя дума літає легенька, Ще твої мрії ясні.
(Леся відриває погляд від альбому).
Леся. Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають.
Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі...
(Звучить фортепіано тихо і лагідно, мов пестить ЇЇ еноїми чарівними звуками).
|
