Луцаенко Л.
Лариса Луцаенко
Родилась в 1964 г. Окончила в 1986 г. Николаевский филиал Киевского государственного института культуры по специальности режиссура. Работает в Центральной городской библиотеке для взрослых им. М. Л. Кропивницкого в отделе библиотечного маркетинга и менеджмента библиотекарем по массовой работе. Руководит библиотечным театром книги "Ювента", пишет сценарии к театральным постановкам, массовым мероприятиям, увлекается поэзией. |
(Леся пильно дивиться на коханого. Він її обіймає і дивиться у вічі).
Коханий. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе нещиро покохав? Ні! Певне ти мене ніколи не любила!
(Леся хитає головою).
Журливо ти хитаєш головою І кажеш: "В нас дороги розійшлися!" О ні, я вірю - знайдуться колись, З'єднаємось навіки ми з тобою.
Мовчиш, мій друже ясний і зітхаєш... Твоя душа за мною не жалкує, А тільки серце вражене сумує І жаль тобі, що ти мене кохаєш.
Не жаль мені, що я тебе кохаю. Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи; "Ще зійдуться колись!" Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання - то для тебе згуба: Ти, наче дуб високий та міцний, Я ж, наче плющ, похилий та смутний. Плюща обійми гублять силу дуба.
В країну смутку вітерець прилине п І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого в діброви, І спогад любих літ повік не згине.
|
