Степова Русалка в житі
Ніхто вже й не віда,
Звідкіль і коли
З’явилась Русалка
В зеленому житі,
У шатах осяйних,
Таке непомітне,
Маленьке дівча,
І тут поселилося жити.
Може, це доля чиясь
Загубилась в житах,
Для неї тут добре,
І ніхто не пита,
Ти чия і звідкіль,
Чом блукаєш по світу?
А вона лиш бажає
У красі оцій жити.
Небо щоб укривало її
Та гойдало волосся,
Щоб вмивали цілющі
Вранці випалі роси,
Щоб вінок із волошок
Завжди свіжий і синій,
Не зів’яв і не вицвів
З-за любої години.
Гойда, гойда, Русалонько,
Підростай, маленька.
Пройде весна, прийде літо –
Час сплива швиденько.
